Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 року Справа № 922/3721/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Дроботова Т.Б., Алєєва І.В. (доповідач), Рогач Л.І.за участю представників:від позивача:не з'явився; від відповідача:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Вінгрупп Україна"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2015р.у справі господарського суду№922/3721/14 Харківської областіза позовомХарківської міської радидо Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінгрупп Україна"провнесення змін до договору орендиВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.11.2014р. у справі №922/3721/14 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2015р. у справі №922/3721/14 вищезазначене судове рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені частково. Внесені зміни до договору оренди землі від 24.12.2002р., зареєстрованого 10.01.2003р. за №6901/03, шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди землі в редакції викладеній у резолютивній частині постанови.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінгрупп Україна", з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити без змін рішення господарського суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.03.2015р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 31.03.2015р. Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 14.04.2015р. позивач та відповідач уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінгрупп Україна" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на підставі рішення Харківської міської ради від 25.09.2002р. "Про надання в оренду земельних ділянок юридичним та фізичним особам", 24.12.2002р. між Харківською міською радою (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Техноком" (на даний час Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінгрупп Україна", орендар) укладений договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 10.01.2013р. за №6901/03 в Харківському міському управлінні земельних ресурсів, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку за адресою: м. Харків, пров. Забайкальський, 15 загальною площею 0,1151 га. Земельна ділянка надається в оренду строком до 01.06.2026р. для експлуатації та обслуговування дитячого спортивного майданчика для дітей робітників ЗАТ "Техноком". Плата за землю вноситься орендарем у вигляді орендної плати у грошовій формі у розмірі 144,83грн. на рахунок відділу Державного казначейства у м. Харкові.

Відповідно до п. 2.2 договору орендна плата збільшується при зміні розміру земельного податку відповідно до Закону України, при цьому сторони укладають додаткову угоду, яка є невід`ємною частиною цього договору оренди.

Згідно з п. 4.1 договору зміна умов договору землі можлива за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Рішенням Харківської міської ради №1209/13 від 03.07.2013р. "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки землі станом на 01.01.2013р., пунктом 1.1. якого затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова.

Згідно п. 2 вказане рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення у встановленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013р. застосовується з 01.01.2014р.

Рішенням Харківської міської ради №1269/13 від 25.09.2013р. "Про затвердження Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" передбачено внесення змін до договорів оренди землі у зв'язку зі збільшенням нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013р., шляхом укладення додаткових угод.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Департамент земельних відносин Харківської міської ради листом-пропозицією від 27.01.2014р. №854/0/225-14 та від 27.01.2014р. №936/0/225-14 направив відповідачу три примірника додаткової угоди до договору оренди землі та три примірника розрахунку орендної плати в зв'язку із зміною розміру орендної плати, які просив підписати, скріпити печаткою та повернути у двадцятиденний строк після одержання листа-пропозиції, проте залишились без відповіді та реагування.

Предметом спору у даній справі є вимога Харківської міської ради внести зміни до договору оренди землі шляхом визнання укладеною додаткової угоди до зазначеного договору в редакції, наведеній у позовній заяві, на підставі вищезазначених рішень Харківської міської ради. Реалізація такого права повинна здійснюватися з урахуванням співвідношення предмету позову і підстав позову із обсягом прав, що підлягають захисту в судовому порядку.

За приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 628 вказаного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 цього Кодексу).

Статтею 632 ЦК України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Статтею 654 ЦК України унормовано, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок визначена як капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Статтею 13 цього Закону унормовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (стаття 15 цього Закону).

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.

Статтею 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, чинним законодавством передбачено можливість зміни умов договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом, а зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок є передумовою зміни розміру орендної плати.

Пунктом 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 визначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову у даній справі, є матеріально-правова вимога про внесення змін до договору оренди землі шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору в редакції позивача, а підстава позову - зміна нормативної грошової оцінки землі.

При вирішенні спору у даній справі господарські суди попередніх інстанцій належним чином не надана правова оцінка співвідношенню підстав позову з предметом позову, визначеним позивачем, оскільки в резолютивній частині позову в позовних вимогах позивач просить викласти договір оренди у новій редакції, шляхом зміни нумерації пунктів договору, структури договору, змісту пунктів договору та включення нових пунктів, які не пов'язані зі зміною нормативної грошової оцінки землі.

Тобто, спір вирішено при недостатньому дослідженні дійсних фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та ненаданні цим обставинам відповідної правової оцінки.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012р. рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 1117 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінгрупп Україна" - задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2015р. та рішення господарського суду Харківської області від 12.11.2014р. у справі №922/3721/14 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя Т.Б. Дроботова Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Л.І. Рогач